Біс сумнівів

Наявність загального права акціонера на стягнення збитків, завданих регулятором внаслідок визнаного судом неправомірним рішення про віднесення банку до неплатоспроможним, не викликає сумнівів

Незважаючи на припинення масового «банкопаду», судові суперечки акціонерів і вкладників ліквідованих банків з регулятором і Фондом гарантування вкладів фізичних осіб (Фонд) як і раніше не вщухають. Позивачі стверджують про порушення з боку Національного банку України (НБУ) і / або Фонду своїх майнових прав і інтересів. Однак варто визнати, що в більшості випадків подібні твердження ініціаторів судових розглядів є безпідставними. Проте це не свідчить про відсутність сильної правової позиції позивачів в деяких суперечках, навпаки, ряд процесів видаються вельми перспективними для акціонерів банків, про що свідчить і неоднозначна судова практика.

Мажоритарний акціонер

Основною перешкодою для судового захисту прав акціонера неплатоспроможного банку є законодавчі обмеження його прав і повноважень в процесі введення тимчасової адміністрації або ліквідації банку. Так, частина 1 статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі -Закон) наказує, що з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку припиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, наглядової ради і правління) і органів контролю ( ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). При цьому Фонд набуває все повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку діяльності тимчасової адміністрації та до її припинення. Аналогічний припис містить і пункт 1 частини 2 статті 46 Закону щодо повноважень Фонду з дня початку процедури ліквідації банку.

Очевидно, що представник Фонду, уповноважений на тимчасову адміністрацію або ліквідацію банку, щоб більш не вернувся від імені банку з позовом до регулятора, що свідчить про конфлікт інтересів. Та й подібні прецеденти на практиці просто відсутні.

Незважаючи на наявність відповідних положень законодавства, акціонерам банків в процесі їх ліквідації довелося пройти довгий шлях до Верховного Суду України (ВСУ), який 24 жовтня 2017 року постанові у справі № 21-3926а16 прийшов до висновку, що в разі застосування до учасника банківських правовідносин одним із заходів впливу можуть оскаржити рішення, дії НБУ або його посадових осіб в суді сам банк або його акціонер, що володіє істотним пакетом акцій, що надають вирішальну ступінь впливу на діяльність банку, якщо рішення НБУ зробило негативний вплив на майнові чи інші права такого акціонера.

Позиція ЄСПЛ

Зрозуміло, дана позиція ВСУ є компромісною: дозволивши акціонеру банку захищати свої права в суді, ВСУ обмежив коло позивачів до мажоритарних акціонерів. Така позиція ВСУ має вкрай слабку нормативну базу і суперечить висновку Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), викладеного в рішенні по справі «КНик проти Туреччини» (скарга № 53138/09), в якому ЄСПЛ вказав, що рішення про оголошення поглинання і продажу «Д» незаконними призвело до наслідків як для основних акціонерів, так і для неосновних, незалежно, чи були вони сторонами провадження про скасування чи ні. Очевидно, що заявник отримав матеріальну шкоду незалежно від кількості його акцій.

На наявність у заявника істотного пакету акцій ЄСПЛ вказав в рішенні по справі «Camberrow MM5 AD проти Болгарії» (скарга № 50357/99): через конфлікт інтересів між Camberrow MM5 AD і його спеціальними керуючими і конкурсними керуючими для самого банку було неможливо подати позов до суду. Більш того, ЄСПЛ нагадує, що заявник володів істотною часткою участі в розмірі 98% від усього обсягу акцій. Він був дійсним керівником в банку і мав прямий особистий інтерес в розгляді даної скарги. Таким чином, суд встановив, що, з огляду на особливі обставини сьогодення справи, заявник може розглядатися в якості потерпілого від передбачуваних порушень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Конвенція), що вплинули на права Camberrow MM5 AD.

Однак з цього рішення не випливає, що міноритарний акціонер не має права на судовий захист. У ряді інших своїх рішень ЄСПЛ констатує наявність права на звернення до суду акціонера банку з метою захисту своїх прав від протиправних дій держави по відношенню до самого банку: «За умови, що встановлена ​​законодавством процедура не передбачає можливості участі акціонера в оскарженні рішення регулятора про ліквідацію, а банк фактично перебуває під контролем ліквідаційної комісії, відбувається порушення права на доступ до суду … Крім того, втручання у володіння майном банку не було забезпечено достат льним гарантіями проти свавілля, а отже, не є законним … »(« Фельдман проти України »(жалоби№ 76556/01 та № 38779/04).

Більш того, в справі «Кредитний і індустріальний банк проти Чеської Республіки» (скарга № 29010/95) суд встановив, що «в інтересах компанії можуть звертатися до суду її акціонери (учасники), які практично повністю її контролюють, якщо сама компанія не має можливості захищати свої інтереси через органи, що діють на основі статутних документів, а при ліквідації або банкрутстві – через ліквідаторів або арбітражних керуючих ». З цього випливає, що ЄСПЛ фактично визнав право мажоритарного акціонера представляти емітента акцій в суді в разі, якщо для самого емітента це недоступно через бездіяльності його конкурсних керуючих.

Дана позиція знаходить застосування і в Суді Європейського Союзу, який 12 вересня 2017 року наказом по справі № Т-247/16 в суперечці лівійського банку з Європейським центральним банком зазначив таке: «В даному випадку, оскільки оспорюване рішення тягне за собою анулювання дозволу банку і , відповідно, перешкоджає досягненню його мети і економічної діяльності, воно безпосередньо впливає на правове становище заявників-акціонерів … рішення неодмінно впливає на сутність і ступінь їх прав. По-перше, право на отримання дивідендів від прибутку комерційної компанії, яка більше не уповноважена вести свою комерційну діяльність, неодмінно стає ілюзорним. По-друге, здійснення права голосу або права брати участь в управлінні компанією стає по суті формальним, оскільки результатом оспорюваного рішення є заборона банку на досягнення своїх цілей ». Разом з тим не викликає сумнівів наявність загального права акціонера банку на стягнення завданих йому регулятором збитків внаслідок визнаного судом неправомірним рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних або відкриття процедури його ліквідації. Підстави такого позову – встановлена ​​судом протиправність відповідних рішень і доведений розмір збитків, наприклад, у вигляді ринкової вартості акцій, що належать позивачеві. При цьому стягнення з Національного банку України багатомільйонних збитків вже не представляється настільки фантастичним – 4 березня 2019 року Господарський суд м.Києва прийняв рішення у справі № 910/9095/18, яким стягнуто з регулятора на користь акціонера ПАТ «Р» майже 129 млн грн . У зв’язку з цим результат суперечок з регулятором все ще не можна вважати вирішеним, що не може не радувати.

АНТОНІВ Роман – адвокат, старший юрист Dynasty Law Firm

 

Публікації 24 квітня, 2019

Написати коментар

Ваш электронный адрес не будет опубликован

2 × 3 =