Податкова перевірка в кримінальному провадженні

Питання призначення податкових перевірок ухвалами слідчих суддів довгий час був досить суперечливим.

У той час як одні суди підтримували клопотання слідчих про призначення позапланових документальних перевірок в рамках кримінальних проваджень, інші – погоджувалися з думкою платників і вказували на відсутність у слідчих суддів законних підстав для прийняття подібних рішень. «Корінь зла» даної проблеми, як відомо, полягав в наступному.

«Рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки, винесене відповідно до закону» – саме таке формулювання має одну з підстав для проведення документальної позапланової перевірки, встановлений статтею 78 Податкового кодексу України після останніх змін, внесених до неї Законом України №1797-VIII від 21 грудня 2016 року. Однак, проблема полягає в тому, що жодним із діючих законів не регламентована процедура винесення подібних рішень, як і право на їх оскарження в апеляційному порядку.

Свого часу, Законом України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII були виключені норми частини 2 статті 36 та пункту 4 статті 40 КПК України, які закріплювали право слідчого, прокурора і суду призначати подібні перевірки. Але на практиці, слідчі продовжували і продовжують доводити свої клопотання цитуванням зазначеної норми Податкового кодексу України, говорячи про можливість прийняття слідчими суддями визначень про призначення податкових перевірок, а останні охоче їх приймали.

У той же час, звертаючись до апеляційних судів з апеляційними скаргами на ухвали слідчих суддів про призначення податкових перевірок суб’єктів господарювання, адвокати масово отримували ухвали про відмову у відкритті апеляційних виробництв на підставі того, що в статті 309 КПК України не передбачено право на оскарження такого роду рішень в апеляційному порядку.

Використовуючи формальний підхід до вирішення даної проблеми, апеляційні суди, посилалися на положення частини 4 статті 399 КПК України та закривали очі на той факт, що в КПК України відсутня можливість і процедура винесення ухвал про призначення податкових перевірок в рамках кримінальних проваджень як таких.

Поставити крапку в цьому питанні повинен був Верховний Суд. Юридичне співтовариство уважно стежило за цим процесом, однак, яким було здивування, коли знову сформований Верховний Суд, своєю Постановою від 15 лютого 2018 року, підтвердив законність відмов апеляційних судів в перегляді зазначених визначень використовуючи той же формальний підхід до вирішення проблеми.

Втім, незабаром, за розгляд даної проблеми взялася Велика палата Верховного Суду. Вбачаючи в даному питанні виняткову правову проблему, а також з метою забезпечення розвитку права і формування єдиної правозастосовчої практики.

Своєю знаковою Постановою від 23 травня 2018 року по справі №243 / 6674/17-к, Велика палата Верховного Суду скасувала ухвалу апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою на ухвалу про призначення податкової перевірки в рамках кримінального провадження і призначила новий розгляд апеляційної скарги в суді апеляційної інстанції.

Велика Палата Верховного Суду виходила з того, що стаття 309 КПК України стосується відмови у відкритті апеляційних виробництв за апеляційними скаргами на ухвали слідчих суддів, які передбачені КПК України, а так як в кримінально-процесуальному законі відсутні правові підстави для винесення ухвал про призначення податкових перевірок в рамках кримінальних проваджень, то і положення статті 309 КПК України в даному випадку не можуть бути застосовані.

Таким чином, право на апеляційне оскарження такого визначення забезпечується на підставі положень пункту 17 частини першої статті 7 та частини першої статті 24 КПК України. Принцип законності, встановлений статтею 9 КПК України, говорить про те, що у випадках, коли положення КПК не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосуванню підлягають загальні основи кримінального провадження, встановлені частиною першою статті 7 КПК України.

Наводячи такі аргументи, Велика палата Верховного Суду вказала, що забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з головних засад судочинства (пункт 8 частини третьої статті 129 Конституції України). Конституційний Суд України, розглядаючи зазначену норму Основного Закону, прийшов до висновку, що апеляційне оскарження судового рішення можливе у всіх випадках, крім тих, коли закон містить заборону на таке оскарження.

Поставивши крапку в цьому питанні, Верховний Суд вказав, що обмеження на доступ до суду є несумісними з положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо вони не мають законної мети або не існує розумної пропорційності між застосованими засобами та законною метою , яку вони прагнуть досягти (рішення ЄСПЛ «Воловик проти України»).

Не так давно, в Постанові від 25 вересня 2018 року, Верховний Суд підтвердив свою позицію, засновану на згаданому рішенні Великої палати, і вказав, що апеляційні суди зобов’язані відкривати апеляційні провадження за скаргами на визначення слідчих суддів про надання дозволів на проведення позапланових перевірок.

Таким чином, на даний момент існує усталена судова практика на рівні Верховного Суду, яка говорить про незаконність відмови апеляційних судів в доступі до правосуддя при оскарженні визначень слідчих суддів про призначення податкових перевірок в рамках кримінальних проваджень.

Що ж стосується ухвал судів першої інстанції за результатами звернень слідчих з клопотаннями про призначення податкових перевірок в рамках кримінальних проваджень, варто відзначити, що станом на кінець 2018 року в Єдиному реєстрі судових рішень різко скоротилася кількість подібних судових рішень. Хоча все ще існують подібні клопотання слідчих органів, слідчі судді в більшості випадків відмовляють в задоволенні зазначених клопотань.

Приймаючи рішення про відмову в призначенні податкових перевірок, слідчі судді вказують на відсутність в КПК України регламентації порядку розгляду подібних клопотань слідчих, обсягу доведення при їх розгляді, а також критеріїв, на підставі яких слідчий суддя повинен визначити достатність підстав для призначення документальної позапланової перевірки.

Але на Сонце теж є свої плями, а також визначення слідчих суддів, які всупереч нормам КПК і позиції Верховного Суду продовжують призначати податкові перевірки за клопотаннями слідчих. Наприклад, в ухвалі від 01.11.2018г. у справі №760 / 28517/18 слідчому судді для прийняття такого рішення було досить лише існування положень п.78.1.11 Податкового кодексу України.

Втім, залишається сподіватися, що тенденція по зменшенню подібного роду визначень продовжиться, слідчі судді остаточно припинять задовольняти незаконні клопотання, а слідчі органи остаточно відмовляться від спроб отримати незаконні ухвали про призначення податкових перевірок.

Олег ЖЕРЬОБКІН,

Адвокат Dynasty Law Firm

 

Публікації 18 січня, 2019

Написати коментар

Ваш электронный адрес не будет опубликован

seventeen + nine =