Замовлення корисних копалин

При замовленні дозвільної документації частою причиною відмови є законодавчо не врегульована ситуація з державною експертизою та оцінкою запасів корисних копалин

Згідно із законодавством про надра видобуток концентратів і корисних копалин здійснюється на підставі спеціального дозволу на користування надрами, яке оформляється Державною службою геології і надр України (Держгеонадра).

Не так все просто

Процедура отримання спеціальних дозволів (внесення в них змін, отримання дублікатів, анулювання тощо) для кожного виду користування надрами регулюється Порядком надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України (КМУ) від 30 травня 2011 № 615 ( порядок № 615).

Чинним законодавством чітко визначені вимоги для видачі дозвільних документів або відмови в їх видачі.

Але, як показує практика, дозвільний документ отримати не так-то й просто.

Справа в тому, що вже усталилася внутрішня і не передбачена жодним нормативно-правовим актом процедура введення в дію протоколу Державної комісії України по запасах корисних копалин (ДКЗ).

У даній статті мова піде про законодавчо не врегульованою ситуації з державною експертизою та оцінкою запасів корисних копалин в частині введення в дію протоколу ДКЗ, що служить причиною відмови в отриманні дозвільної документації.

Такі дії Держгеонадра необхідно оскаржити шляхом подачі позову в адміністративний суд, виходячи з наступного.

Статтею 45 Кодексу України про надра встановлено, що запаси корисних копалин розвіданих родовищ, а також запаси корисних копалин, додатково розвіданих у процесі розробки родовищ, підлягають експертизі та оцінюються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, впорядку, встановленому КМУ.

Як відомо, таким органом є Державна служба геології та надр України.

Згідно з Положенням про порядок проведення державної експертизи та оцінки запасів корисних копалин, затвердженого постановою КМУ № 865 від 22 грудня 1994 року зі змінами та доповненнями, державну експертизу проводить ГКЗ, протоколи якої мають застереження: «Протокол підлягає введенню в дію Державною службою геології і надр України».

Така плутанина ставить надрокористувачів в глухий кут і на практиці дозволяє Державній службі геології і надр України затягувати терміни розгляду заяв надрокористувачів про внесення змін до спеціальні дозволи на користування надрами, тим самим роблячи узгоджувальну процедуру нескінченно довгою. При цьому держорган не несе ніякої відповідальності за свої дії і додатково може здійснювати перевірки надрокористувачів, залучаючи їх до відповідальності за порушення законодавства в сфері екології та природних ресурсів, що викликає особливий інтерес до даного питання.

Нова редакція

Вся справа в тому, що 18 листопада 2012 року стаття 45 Кодексу України про надра було викладено в новій редакції. Якщо до вступу в силу змін державну експертизу та оцінку запасів корисних копалин проводила Державна комісія України по запасах корисних копалин, то потім такі функції були покладені на Держгеонадра.

Зважаючи на відсутність належної науково-методичної бази для здійснення експертизи та оцінки запасів корисних копалин і відповідних кадрів фактично експертизу і оцінку продовжує здійснювати ДКЗ. Держгеонадра контролює результат такої експертизи шляхом введення в дію протоколу ДКЗ.

Орієнтовно в період з 2015 року і по теперішній час Держгеонадра використовує введення в дію протоколу ДКЗ як механізм, що дозволяє гальмувати процес розгляду заяв надрокористувачів про внесення змін до спеціальні дозволи на користування надрами.

На думку Держгеонадр, протокол ДКЗ повинен розглядатися робочою групою, яка, підкреслюємо, призначається внутрішнім наказом і не має чітко врегульованого порядку роботи і обумовлених термінів прийняття рішень за результатами розгляду протоколів ДКЗ. Зазначене породжує зловживання, бюрократизм і призводить до проблем для надрокористувачів, оскільки для внесення змін в спеціальний дозвіл надрокористувач подає повний пакет документів, передбачений Порядком № 615, але на практиці отримує «обгрунтований» відмову Держгеонадр через невведення в дію протоколу ДКЗ і формальну відписку.

Ситуація є парадоксальною і по суті безвихідній для надрокористувача, так як введення в дію протоколу ДКЗ держорган прирівняв до внесення змін в спеціальний дозвіл на використання надр, що само по собі вже протиправно і йде врозріз з чинним законодавством України.

Оскільки жоден нормативний акт не містить такого поняття, як «введення в дію протоколів ДКЗ», і не передбачає термінів і порядку введення їх в дію Держгеонадрами, правомірним способом захисту надрокористувача в такому випадку буде первинне звернення до Держгеонадра з метою внесення змін до спеціальний дозвіл , а в разі відмови або неотримання відповіді у встановлені законодавцем терміни – звернення до адміністративного суду з позовом до Держгеонадр з вимогами про визнання дій або бездіяльності государственног органу протиправними та покладанні обов’язку вчинити певні дії в частині внесення змін до спеціальний дозвіл.

Повна відсутність нормативного врегулювання цього питання свідчить про те, що сам механізм введення в дію протоколу ДКЗ застарів і носить виключно внутрішній характер.

Судова практика

Фактично вказане підтверджується рішенням Миколаївської окружного адміністративного суду від 15 січня 2018 року по справі № 814/2323/17 за позовом ТОВ «С» до Державної служби геології та надр України про визнання протиправним бездіяльності, зобов’язання вчинити певні дії. Позовні вимоги задоволені частково.

При розгляді справи суд прийшов до висновку, що жоден нормативно-правовий акт не регулює відносин, пов’язаних з введенням в дію протоколів ДКЗ. При цьому незрозуміла позиція суду, який, переконавшись у відсутності законодавчого регулювання спірних відносин в частині введення в дію протоколу ДКЗ, мотивуючи листом-відповіддю Держгеонадр про розгляд протоколу найближчим часом, виносить рішення про часткове задоволення позовних вимог: визнав протиправним бездіяльність держоргану в частині затягування термінів розгляду протоколу, наданого позивачем, і зобов’язує Держгеонадра розглянути протокол.

На наш погляд, спірна ситуація не вирішена зазначеним судовим рішенням. Розгляд протоколу ДКЗ не дає надрокористувачу ніяких гарантій, що протокол буде введений в дію і будуть внесені зміни в спеціальний дозвіл.

Оскільки Держгеонадра як орган державної влади може діяти тільки у спосіб, передбачений законодавством, за відсутності визначеного порядку введення протоколів в дію безпідставними є вимога ввести в дію протокол, адресований надрокористувачу, і відмова у внесенні змін до спеціальний дозвіл.

Наприклад, в постанові Полтавського окружного адміністративного суду від 29 лютого 2016 року по справі № 816/4665/15 за позовом спільного підприємства «П» до Державної служби геології та надр України про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправним бездіяльності, залишеному без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2016 року та постановою Вищого адміністративного суду України від 25 травня 2017 року, міститься висновок про те, що вимога про введення в дію протоколу ДКЗ НЕ а дресовано надрокористувачу, не покладає на нього додаткових обов’язків, а визначає порядок вступу протоколу в силу шляхом його введення в дію Державною службою геології і надр України.

З цього випливає, що державний орган не повинен здійснювати дії, які законодавчо не передбачені, це є прямим протиріччям спеціально-дозвільним принципом, який знайшов своє безпосереднє нормативне закріплення в частині 2 статті 19 Конституції України.

Також необхідно врахувати, що відповідно до статті 4 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» виключно законами, які регулюють відносини, пов’язані з одержанням документів дозвільного характеру, встановлюються необхідність отримання документів дозвільного характеру та їх види; дозвільний орган, уповноважений видавати документ дозвільного характеру; платність або безоплатність видачі (переоформлення, анулювання) документа дозвільного характеру; термін видачі документа дозвільного характеру або відмови в його видачі; вичерпний перелік підстав для відмови у видачі, переоформленні, анулюванні документа дозвільного характеру; термін дії документа дозвільного характеру або необмеженість строку дії такого документа; перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності; перелік і вимоги до документів, які суб’єкту господарювання необхідно подати для отримання документа дозвільного характеру.

Якби складовою частиною процесу отримання дозвільної документації було введення в дію протоколу ДКЗ як окремого і необхідного узгоджувального дії, недотримання якого служило б причиною відмови у внесенні змін до спеціальний дозвіл, це знайшло б своє відображення і закріплення в положеннях Порядку № 615 або іншого нормативного документа.

Таким чином, незалежно від засідань робочої групи або будь-якого іншого органу Держгеонадр Служба зобов’язана зареєструвати заяву про внесення змін до спеціальний дозвіл і відреагувати відповідно до букви закону. А введення в дію протоколу ДКЗ є виключно внутрішньою застарілої процедурою, яка не покладає на надрокористувачів додаткових обов’язків і не повинна призводити до затягування строків внесення змін до спеціальний дозвіл, така процедура відбувається паралельно в процесі вивчення документів, наданих відповідно до Порядку № 615.

У будь-якому випадку відмова у видачі спеціального дозволу з боку держоргану незаконний. Способом захисту можуть стати вимоги про визнання дій протиправними та зобов’язання видати документ дозвільного характеру або внести в нього зміни.

Слід зазначити, що Верховний Суд України при розгляді справи № 826/6102/16 прийшов до висновку, що в разі якщо держорган діє не у порядку і в терміни, передбачені законом, суд може прийняти рішення про зобов’язання суб’єкта владних повноважень. До того ж таке право закріплено в статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України.

Також Верховний Суд пояснює, що цей спосіб захисту прав не є втручанням в дискреційні повноваження держоргану.

Виступаючи радником різних клієнтів в спорах, що виникають в аналогічній ситуації, наша адвокатська фірма успішно проводила і проводить судові процеси проти Державної служби геології та надр України шляхом визнання протиправними дій держоргану, що стосуються витребування документів, не передбачених Порядком № 615. Підсумком судових розглядів стають рішення суду про протиправність невнесення Службою змін до спецдозвіл на користування надрами та зобов’язання внести зміни з метою видобутку конкретних в идов концентрату на підставі невведення в дію протоколу.

Юлія МАКАРЕНКО,

Адвокат АФ “Династія”

 

Публікації 17 жовтня, 2018

Написати коментар

Ваш электронный адрес не будет опубликован

2 × four =