Права підозрюваного мають бути не тільки роз’ясненні, а й забезпеченні не просто на папері, а й на практиці, при чому чітко і своєчасно, що безпосередньо передбачено Кримінально-процесуальним кодексом України (КПК).
Часто буває, що за наявності й очевидності майбутнього підозрюваного, зазначення його даних в процесуальних документах зі ствердженням про скоєння ним злочину розслідування кримінального провадження ведеться за «фактом», після чого підозра та обвинувальний акт вручається в один день, чим штучно обмежується час і можливості для захисту, створюється умови для фальсифікацій та необ’єктивне розслідування.
Важливим правом підозрюваного, яке надає можливість забезпечити справедливе розслідування та належну правову процедуру у кримінальному процесі, забезпечити своє право на захист, - є право заявляти відводи (статті 42, 75, 77, 79 КПК).
При цьому, право заявляти відводи розповсюджується не тільки щодо слідчого та прокурора –процесуального керівника, а до всіх слідчих і прокурорів, що входять до складу групи.
Як тільки підозрюваний отримує відповідний статус, він має бути негайно проінформований слідчим /прокурором про весь склад групи слідчих та прокурорів, ознайомлений із всіма підтверджуючими дані обставини документами (зокрема постановами), а також про тих осіб, стосовно яких підозрюваний має право заявити відвід та про ті дії, які здійсненні за їхньої участі.
Зверніть увагу, що стаття 42 КПК не обмежує коло осіб, яким можна заявляти відвід, не обмежує можливість застосування відводу у часі. Підозрюваний наділений правом заявляти відводи і особам, які вже здійснили певні дії або надали дозволи, погодження в цьому кримінальному провадженні та ставити під сумнів законність їх дій , таких як обшук, арешт майна, вилучення майна.
Вимога забезпечення реалізації права на захист у вигляді відводу не означає лише надання ПІБ осіб, які входять до групи слідчих, прокурорів та інших осіб, яким підозрюваний має право заявити в даному кримінальному провадженні відвід, й у наданні часу для отримання підозрюваним інформації про діяльність цих осіб, щоб зробити певні висновки.
Незабезпечення права на відвід є порушенням кримінального процесу, права на захист, порушенням прав людини та основоположних свобод, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 87 КПК).
Дуже важливо, щоб захисники-адвокати звертали увагу на такі системні порушення та вчасно реагували на них для забезпечення дотримання кримінального процесу, прав та інтересів клієнта.
Ліпка Єлізавета, адвокат Dynasty Law & Investment